Любіть своїх дітей – навіть тоді, коли вранці доводиться по п’ятнадцять разів казати: «Іди чистити зуби!». Ви навіть не уявляєте, яке це щастя – поспішати з ними до школи, заплітати коси, збирати ланч-бокси, сваритися за розкидані шкарпетки. 

Обійміть того, кого любите. А якщо ця людина нездатна обійняти вас у відповідь – не бійтеся відпустити. Шукайте того, хто зможе тримати вас щиро й міцно. Кожен заслуговує на любов – взаємну, живу, справжню. Не погоджуйтеся на менше. 

Знайдіть роботу, яка не виснажує, а надихає. Не перетворюйтеся на в’язня зарплати. Бо, повірте, ніхто не напише на вашій могилі: «Він мріяв працювати ще більше». 

Танцюйте на кухні, смійтеся до сліз, їжте гарячі вареники просто з каструлі, пийте чай із липи на веранді. Справжня дружба – це найбільше багатство, яке ми можемо обрати самі. Вибирайте друзів як скарби – уважно, з серцем, обережно, як вибираєте хрестик дитині чи мамину вишиванку на свято. 

Оточуйте себе красою – навіть у дрібницях. Квіти на підвіконні, вишитий рушник, улюблена чашка, тиша ранку. У житті буде й біль, і втрати – але шукайте свою веселку. І як знайдете – не відпускайте. 

Бо краса є завжди. Просто іноді треба зупинитися, вдивитися уважніше – і вона відкриється. 

Шарлотта Кітлі «Лист тим, хто залишився» 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували